Пам’ятник пивному батяру

05.03.2016

Смакую… Час в бокалі піниться

І ближче підсідає – не мина!..

Ну а історія, вона ж ніде не дінеться,

Допоки, грішна, не побачить дна.

Іще ковток… Отак, брат, і хмеліємо…

Із правдою верземо казна-що…

Хоч крім історії  ну що творить ми вміємо?

Зізнаймось, як на сповіді,  —  ніщо!

(Євген Цимбалюк)

У кожного пивоварного заводу, як і у кожної людини на Землі, є своя історія, своя біографія, своє обличчя і свій пройдений шлях. Цей шлях був не простим: поразки та перемоги, злети і падіння, зростання і утвердження. Цю складну та цікаву історію у різні проміжки часу творили багато поколінь людей — керівники, технологи, інженерно-технічні працівники, менеджери, маркетологи та звичайні, рядові працівники.

В людській пам’яті збереглася історія одного працівника пивзаводу – львівського батяра*.

Архівні данні було втрачено і справжнього імені його ніхто не пам’ятає тому назвемо його Любомир Бочковський (Любомир – бо пиво любить, Бочковський бо на бочці сидить).

Після напруженого робочого дня, Любомир зручно вмощувався на бочці з пивом в холодку біля броварні, щоб випити кухоль свіжого, смачного, своїми руками звареного пива.

Йшов час, все змінювалось, але незмінною залишилась звичка Любомира після роботи відпочити за кухлем пива. Згодом біля нього згуртувались й інші працівники броварні та жителі міста. Гуртувалися вони неподалік місця, де сьогодні розташована пивна ресторація «КАНТ». З того часу шанувальники смачного пінного напою не проходили повз пивзавод не скуштувавши смачного Рівненського пива та весело провівши час за піснями та розвагами.

**Історія заснована на чутках і вигадках, всі збіги з реальними людьми і подіями — випадкові …**

Львовский батяр. Фото из открытых источников

*Батяр — особа, яка має дивні погляди і робить непередбачувані вчинки, авантюрист, гульвіса.

З середини ХІХ по середину ХХ століття у Львові сформувалась особлива субкультура – батяри,  – і це логічно, адже таке явище притаманне містам, де пересікаються культури, мови і звичаї багатьох народів.

Термін «батяр», скоріш за все, походить від угорського слова «betyar» — «волоцюга», «розбишака», «пияк»,« авантюрист » і т. д. Інші відносять походження слова «батяр» до пізніших австрійських часів.

Батяри мали особливий зовнішній виглад, особливу говірку, полюбляли батярську музику, яка завжди була веселою, енергійною, під яку можна було від душі потанцювати та наспіватись в галасливій кнайпі.

Батяри гуртувалися навколо «садочків» — пабів при місцевих пивоварнях.

Гуляти вони вміли щей як! Батяр любив гарних жінок, міцну випивку, веселий дотеп і гарну гулянку. Коли вони збирались у другій половині дня у Львові ставало значно веселіше — вони любили жартувати та підколювати усіх, хто смурний траплявся їм на шляху, тому довкола батярів зажди панували веселощі, дотеп та музика.

Батяр — відчайдух, чия енергія і сила під’юджували його на численні жарти, авантюри, бійки та любовні романи. Батяри не знали ні в чому міри, саме тому вони були постійними клієнтами поліцейської дільниці, або й в’язниці, яку називали «фудрігарнею». Як правило, батяри потрапляли в фудрігарню за бійки з кримінальними злочинцями, яких батяри не любили, і називали «Кіндери» (з німецької — діти) і постійно з ними билися. Траплялися і досить кумедні випадки. Батяр говорив присутнім, що «має в дупі найяснішого цісаря Франца Йосифа». Його, звісно ж, заарештували, та суд не наважився занести такий склад злочину до протоколу. Отже батяра саджали до в’язниці за розголошення «неправдивих відомостей про місцезнаходження Його Цісарсько-Королівської Величності».

Рівненський пивоварний завод

Google Buzz Vkontakte Facebook Twitter Мой мир Livejournal SMI2 Google Bookmarks I.ua Закладки Yandex
Комментарии:

Добавить комментарий

Статистика

Яндекс.Метрика
UA-44785015-1